Каср Аль Хосн, який вважається символічним місцем народження Абу-Дабі, є, мабуть, найбільш захоплюючим місцем у столиці Об’єднаних Арабських Еміратів.
Заснований близько 1760 року, він також є найстарішим будинком міста.
Чудова біла фортеця, оточена хмарочосами, що розрослися в центрі міста, протягом століть служила фортом, резиденцією влади і навіть громадською бібліотекою.
У 2018 році після більш ніж десятирічної реставрації, проведеної урядом Абу-Дабі, вона знову набула нового вигляду, цього разу як музею.
Ще в 18 столітті він починався як сторожова вежа, перша постійна споруда міста. Вона була побудована для спостереження за прибережною торгівлею та згодом охороняла поселення в міру його розширення.
Внутрішній форт, Хосн, збудований з коралів і каміння з моря, був зведений у 1795 році, а Каср, зовнішній палац, був доданий шейхом Шахбутом бін Султаном Аль Нахайяном приблизно в 1939 році.
Хоча протягом багатьох років у будинку проживала правляча сім’я, згодом у ньому розмістився Національний центр документації та досліджень Абу-Дабі.
Каср Аль Хосн був закритий для відвідувачів близько десяти років, перш ніж знову відкрився у 2018 році.
Іконічна пам’ятка
Його останнє втілення включає величезний новий театр, два нових виставкових зали, відкриту галерею, центр візуальних мистецтв і дитячу бібліотеку.
Тут також є величезне водоймище, мангровий сад, молитовна зона та “будинок ремісників”, де відвідувачі можуть подивитися живі демонстрації традиційних ремесел.
Навколишня територія створена з урахуванням географії емірату – від соляних рівнин до узбережжя, а також збережено традиційну систему вентиляції “барджил”, яка пом’якшує спеку.
Відвідувачі можуть оглянути історичний форт та житлові приміщення шейха Шахбота.
“Прогулюючись територією, відвідувачі пройдуть через своєрідний оповідальний парковий пейзаж від мангрових заростей до саду фаладжа, з тонким поділом традиційного та сучасного”, – розповів Architectural Digest Марк Пауелл Кіффін, керівник архітектурного відділу Департаменту культури та туризму (ДКТ).
“Для нас зробити його культурним серцем Абу-Дабі було фантастичною нагодою”.