# Що подивитися в Тбілісі: маршрут Старим містом > Що подивитися в Тбілісі: різьблене Старе місто, сірчані лазні Абанотубані, фортеця Нарікала з канаткою, Мати Грузія, проспект Руставелі й міст Миру. Хінкалі, вино, як дістатися. - URL: https://langandtrip.com.ua/article/tbilisi-shcho-podyvytysia/ - Мова: uk - Опубліковано: 2026-09-30 - Категорії: Культура, Історичні місця, Музеї, Екскурсії, Грузія, Їжа та напої --- Якщо коротко, **що подивитися в Тбілісі** за один-два дні: різьблене Старе місто з дерев'яними балконами, квартал сірчаних лазень Абанотубані, фортецю Нарікала з канаткою до неї, статую Матері Грузії над містом, парадний проспект Руставелі і скляний міст Миру над річкою. Найцікавіше тут те, що майже все це вміщається пішки в один вигнутий район, і головні точки видно одна з одної: з фортеці ти дивишся на бані лазень, а від лазень задираєш голову на статую. Тбілісі не про окремі музеї, а про саму тканину міста. Старий центр ліпиться до схилів над річкою Кура (грузинською Мтквари), вулички петляють угору, а між обшарпаними фасадами раптом відкривається різьблений балкон або дворик з виноградом. Нижче конкретика: що обов'язкове, чим кожне місце цінне, де їдять хінкалі й хачапурі і як сюди взагалі дістатися українцям у нинішніх умовах. ## Старе місто: різьблені балкони і чому воно таке Серце того, **що подивитися в Тбілісі**, це історичний район Кала під фортечним пагорбом. Головна його прикмета, за якою місто впізнають на будь-якому фото, це дерев'яні різьблені балкони, що нависають над вузькими вуличками. Їх будували у XIX столітті, часто на два-три поверхи, з ажурним різьбленням і кольоровим склом, і саме вони дають Тбілісі той упізнаваний трохи обшарпаний, трохи казковий вигляд. Чесний нюанс: багато балконів у аварійному стані, фарба лущиться, деякі підперті балками. Це не занедбаність заради туристів, а реальна проблема старого житлового фонду, який дорого реставрувати. Для когось саме ця патина і є вся краса, комусь навпаки шкода. У будь-якому разі гуляти тут краще без маршруту: звертайте у випадкові двори й провулки, бо найгарніше ховається якраз не на головних вулицях. Загубитися складно, все стікає вниз до річки. ## Абанотубані: квартал, що пахне сіркою Внизу під фортецею лежить Абанотубані, квартал сірчаних лазень з характерними цегляними банями, що стирчать просто із землі. Під ними ховаються самі купальні: гарячу воду сюди не гріють, вона тече з природних сірчаних джерел уже теплою, з тим самим специфічним запахом тухлих яєць, до якого за пів години перестаєш звертати увагу. За легендою саме через ці джерела цар Вахтанг Горгасалі й заснував тут місто, а назва Тбілісі походить від слова «тбілі», тепле. Найефектніша будівля кварталу це Блакитна лазня (Чрелі-Абано) з фасадом, викладеним синьою мозаїкою, схожим більше на мечеть. Усередині можна взяти окрему кімнату з басейном на компанію на годину; вартість залежить від категорії кімнати, тож ціни **звірте на місці**, вони помітно різняться. Купання в сірчаній воді тут річ не туристична, а побутова, місцеві ходять сюди століттями. Якщо повна купальня не на вас, просто пройдіться кварталом до ущелини Легвтахеві з невеликим водоспадом просто в межах міста. ## Нарікала й канатка: заради краєвиду варто піднятися Над Старим містом стоїть фортеця Нарікала, найдавніша частина якої сягає приблизно IV століття. Від самої фортеці лишилися переважно стіни й вежі, всередині дивитися майже нічого, і їдуть сюди по інше: панораму. Звідси видно все старе Тбілісі одним поглядом, черепичні дахи, бані лазень, річку і сучасний берег навпроти. Найкайфовіший спосіб піднятися це канатна дорога від парку Ріке на протилежному березі. Кабінка йде кілька хвилин просто над дахами Старого міста, і сам підйом вартий не менше за фортецю. Оплата зазвичай тією ж карткою, що й міський транспорт, дрібницю на неї киньте заздалегідь. Униз можна не їхати канаткою назад, а спуститися пішки повз статую Матері Грузії до лазень, дорога займе хвилин п'ятнадцять і проходить найгарнішими видовими точками. ## Мати Грузія: що тримає жінка з мечем і чашею Поруч із фортецею на пагорбі Сололакі стоїть двадцятиметрова алюмінієва жінка, статуя Картліс Деда, Мати Грузія, встановлена 1958 року до 1500-річчя міста. У неї промовиста символіка: у одній руці меч для ворогів, у другій чаша з вином для друзів. Це фактично характер країни, стиснутий в один жест, і місцеві люблять цю фігуру цілком серйозно. Спеціально їхати сюди не треба, статуя логічно вбудовується в прогулянку від канатки до Нарікали. Але дійти до підніжжя варто заради ще однієї оглядової точки на місто, трохи під іншим кутом, ніж від фортеці. ## Проспект Руставелі і сучасний берег Якщо Старе місто це минуле Тбілісі, то проспект Шота Руставелі це його парадне обличчя XIX-XX століть. Головна вулиця тягнеться від площі Свободи, і вздовж неї стоїть майже все офіційне й культурне: будівля парламенту, Театр опери й балету у мавританському стилі, Національний музей Грузії, драмтеатр Руставелі, старі готелі й книгарні. Це вже не казкові балкони, а широка європейська вісь із платанами, і контраст зі Старим містом за пів години пішки дуже показовий. Через річку від Старого міста перекинутий міст Миру, скляно-сталевий пішохідний міст 2010 року з хвилястим дахом, підсвіченим уночі. Місцеві прозвали його по-різному, і не всі люблять цей сучасний об'єкт посеред старовини, але саме він зв'язує історичний берег із парком Ріке, звідки й вирушає канатка. Увечері з нього виходять найкращі кадри підсвіченої Нарікали. МісцеЧим ціннеСкільки закласти часуСтаре місто (Кала)Різьблені балкони, вулички, дворикиПів дня без поспіхуАбанотубаніСірчані лазні, Блакитна баня, водоспад ЛегвтахевіГодина, більше з купаннямФортеця Нарікала + канаткаГоловна панорама міста, підйом над дахами1-1,5 годиниМати ГрузіяСимвол міста, ще одна оглядова точкаПобіжно дорогоюПроспект РуставеліОпера, музеї, парламент, парадний центрГодина-півториМіст Миру й парк РікеСучасний берег, види на Нарікалу ввечері30-40 хвилин## Що їсти: хінкалі, хачапурі і вино Пів Тбілісі можна оглянути через шлунок, і це не перебільшення. Дві страви, заради яких сюди їдуть навіть байдужі до пам'яток, це **хінкалі** й **хачапурі**. Хінкалі це великі соковиті пельмені-мішечки з бульйоном усередині; їх беруть руками за хвостик, надкушують збоку, спершу випивають сік, а сам хвостик зазвичай не їдять, лишають на тарілці, щоб порахувати з'їдене. Замовляти менше п'яти штук майже безглуздо. Хачапурі це загальна назва для сирного хліба, і форм у нього багато. Найвідоміша аджарська: човник із тіста, залитий сиром, з яйцем і шматком масла зверху, який розмішують просто в гарячій начинці. Одна така порція легко замінює обід на двох. Додайте до цього баклажани з горіховою пастою, лобіо, шашлик мцваді, і питання вечері закрите. Окрема причина приїхати це грузинське вино. Тут його роблять тисячоліттями у великих глиняних глеках квеврі, закопаних у землю, і за цією технологією вина внесені до спадщини ЮНЕСКО. Спробуйте не лише звичне червоне, а й бурштинове (оранжеве) вино з витримкою на шкірці, це місцева фішка, якої в Європі майже не знайти. Восени, у вересні-жовтні, тут іде ртвелі, збір винограду, і це найсмачніший сезон для гастроподорожі. ## Як дістатися до Тбілісі українцям? Тут головна складність, і вона не про Грузію, а про війну. Прямого авіасполучення з України зараз немає через закритий повітряний простір, тож долетіти безпосередньо не вийде. Реальні схеми зазвичай такі: наземний виїзд до сусідньої країни з відкритими аеропортами (Польща, Молдова, Румунія) і вже звідти переліт до Тбілісі, або довша дорога автобусом і поромом. Актуальні маршрути, розклади й ціни сильно змінюються, тому їх **звіряйте перед поїздкою**, а не за старими порадами. Хороша новина у візовому питанні: окрема віза громадянам України не потрібна, Грузія дозволяє перебувати без візи тривалий термін, до одного року. Тобто сам в'їзд це не проблема, уся складність саме в логістиці дороги. Валюта країни це грузинський ларі, картки приймають майже скрізь, але трохи готівки на лазні, ринки й маршрутки варто мати з собою. ## Коли їхати? Найкомфортніші сезони це пізня весна і рання осінь, приблизно з кінця квітня до червня і весь вересень з жовтнем. Тоді тепло, але не спекотно, і місто зручно обходити пішки вгору-вниз. Літо в Тбілісі буває виснажливо гарячим, за тридцять із хвостиком, і денні прогулянки схилами перетворюються на випробування; рятує хіба що те, що ввечері спадає прохолода з гір. Зима м'яка й дешева, снігу мало, але похмуре небо гасить кольори старих фасадів. Якщо їдете по гастрономію і вино, цільтеся в осінь на сезон ртвелі. Якщо по краєвиди й довгі прогулянки, беріть травень, коли все цвіте, а натовпів ще менше, ніж улітку. У будь-якому разі закладайте на саме місто щонайменше два повні дні, а краще три з виїздом кудись за місто, бо Тбілісі це ще й зручна база для околиць. ## З чого почати Якщо ви в Тбілісі вперше і маєте лише один день, беріть класичну петлю: піднятися канаткою від парку Ріке на Нарікалу, спуститися пішки повз Матір Грузії до Абанотубані, погуляти Старим містом і закінчити вечерею з хінкалі й вином. Другий день лягає на проспект Руставелі, музеї і сучасний берег через міст Миру. А якщо часу більше, місто відпускає далі: до собору Самеба, на гору Мтацмінда фунікулером або зовсім за місто, у виноробну Кахетію, звідки й починається справжнє грузинське застілля.